Чи не має в когось книги" Рукавички для лисички " зі збіркою веселих віршів, видавництво "Преса України"?
Ця книга дорога, як пам'ять.... Пишіть на мою пошту  4079271@mail.ru
Дужа вас прошу....

Невже той самий Ігор Січовик!!! Здрастуйте, здрастуйте...Мої дітки дуже люблять ваші твори...А діток у мене - цілий клас! В 2009 році давала відкритий урок з читання: "Про що розповіли маски". Пройшов цікаво, весело, повчально... Було б непогано побачити вас у Чернівцях. Чи таке можливо???
Пане Ігоре, у вас чудовий сайт! Обов’язково пораджу його своїм учням. А вам щиро бажаю здоров я, наснаги, реалізації творчих задумів. Важкі часи скоро минуть, ось побачите...
Ще раз дякую за ваші прекрасні твори повні любові й добра до української дитини.

Вельмишановний Ігоре! Випадково натрапила у мережі на сайт Словограй і
була вражена вашими поетичними та прозовими перлинками. Звертаюся до
Вас від імені Видавничої групи "Основа", що працює в Харкові вже понад
9 років, із пропозицією про співпрацю. Просимо у Вас дозволу
надрукувати деякі Ваші твори (зокрема "Дороговказ і Мова", каламбури,
викладені на сайті) у нашому науково-популярному журналі для дітей "Я
вивчаю українську". Журнал (власне, існує ціла серія журналів "Для
допитливих", наша авдиторія - діти 9-14 років) щойно з''явився на
ринку і має ще знайти своїх читачів. Ми ж прагнемо, аби статті в ньому
були не просто пізнавальні, а головно - ЦІКАВІ для дитини (не
компільовані з інтернету). Певна, що для діток цього віку просто
необхідно якомога більше розповідати про скарби нашої мови, проте не
кожному це до снаги. Тож якщо Ваша ласка, запрошуємо Вас також
долучитися до творення нашого журналу. Будемо вдячні, якщо Ви
запропонуєте для наших юних читачів ще якісь літературні
цікавинки. Сподіваємося на плідну співпрацю.

Літературний редактор ВГ "Основа" Ольга Журенко

Наша благотворительная организация обращается к Вам с просьбой о бесплатном предоставлении Ваших книг,для передачи в Славутскую библиотеку.Документы присилаем по требованию.Ваши книги разнообразят и украсят полки нашей библиотеки.С уважением президент МБО``Патриот`` Гизун Н.В

Огромное Вам СПАСИБО за Ваш труд! Стихи для деток просто умиление, быстро и легко учатся. Рассказы - великолепны! При всем при этом, Вы успеваете и пошутить, и утешить! В недалеком будущем обязательно выучу некоторые произведения и буду использовать в своей практике! Низкий поклон Вам!

Добрий день! Радо почитали ВАШІ твори - дітям сподобалося, особливо про Мюнхаузена та віршики...

Вельмишановний пане Ігоре!
Щиро зраділа Вашій вісточці також, адже Ви робите таку надзвичайно
корисну справу! Ваші книги це джерело, яке втамовує спрагу, навчає
всьому чудовому і корисному, чого і потребує наше підростаюче покоління.
Низький Вам уклін за Вашу творчість, а ми в свою чергу будемо її далі
презентувати і пропонувати нашим діточкам за кордоном.
Щиро,
Людмила Млош, Берлін

Дорогий пане Ігорю,
можливо, треба попросити пробачення за те, що розіслала нашу переписку всій Раді нашого товариства "Українсько-грецька думка", але втішилася настільки знайомству з Вами, що не могла не поділитися радістю зі своїми друзями. Тут всі теж дуже зневірені, і кожний раз коли мені попадаються щирі, відверті, світлі люди як Ви, намагаюся підтримати своїх, що доки такі люди є в Україні, ще не все пропало. Я свято вірю, що світ тримається саме на цих небагатьох, які не відступають від свого призначення Людини. Отже ще раз дякую Вам за працю і віру, таку необхідну, щоб підтримати слабших.
Я ще не бачила (хоча й зберегла вже в себе), але всі наші вчителі в захваті від Вашої "Виручалочки". Обіцяю на святах подивитися і на сайт. В нас дійсно досить слабі сили, тому що добре грецькою мовою володію тільки я, але в мене дуже великі навантаження. Зараз ми готуємо до видання збірку творів та статей про життя та творчість Т. Шевченка. Дуже важливо, щоб вона вийшла тут і про Шевченка взнало грецька суспільство. Як Ви, мабуть, здогадалися, майже всі переклади роблю я сама. Є ще кілька людей, які могли би робити такі переклади, але тільки за гроші. В мене є мрія, що нам з часом вдасться налагодити видавницьку справу, і зроблені вже серйозні кроки до цього. Але мене весь час відволікають тисячі інших справ, які я маю робити. І все ж помалу рухаємося вперед.
Тому порадьте для проби щось своє, дитяча книга тут шанується більше, ніж література для дорослих. В нас тут є дуже талановита українська художниця Оксана Чаус. Я би спробувала підключити і її до цього. Її дитяча книжка теж дуже цікавить, вона має і одну свою про 12 грецьких богів. Моя фантазія вже "побігла", тож може в нас якраз все і вийде. Мусимо спробувати!
Бажаю гарно відсвяткувати і всього Вам найкращого!
З глибокою повагою,

3 квітня 2010 р.
Афіни.

Поживемо, кілька місяців і діти все зрозуміють.

До речі, з приводу ваших оповідань, виставлених на сайті. Мені особливо сподобалися "Мама на телефоні", "Ліки від лінощів", "Ви не перші й не останні" та "Коли повертається Баба-Яга", остання - найбільш. Можливо тому, що знайшла у ньому відповідь на свою проблему. Річ у тім, що моя п''ятирічна онучка Іванка теж дуже боїться всіляких Бабусь-Ягусь та інших жахів. Обов''язково почитаю їй це оповідання, бо вона дуже любить почитати, особливо на ніч.
Якщо вже Ви "дозволили покритикувати" Вас, то відзначу єдине, що мені не зовсім припало до душі - це згадка про комуністів у "Бабусі мого дитинства" (хоча у всьому іншому, загалом, повість мені дуже сподобалася). Не сподобалося не тому, що я до них маю симпатію (Боже, збав!), просто подумалося, чи зрозуміють діти про що йде мова, особлимо менші.
Ну, то це моє бачення. Сподіваюсь, Ви не образитеся на нього.

Шановна пані Ірино!
З дитячою літературою діється те саме, що і з дорослою. Вони деградують. А разом з нею і ми. Події останніх часів довели той факт, що ми в своєму духовному розвитку опустилися на сходинку нижче. Такі одвічні цінності як мораль, совість, патріотизм для багатьох стали зайвим тягарем. Я не можу збагнути, що відповість донецький чи одеський вчитель на запитання учня про аморальні якості нашого не нашого президента, якого мафія виштовхала з допомогою ющенків.
У нашій літературі продовжують діяти класові підходи у відносинах між людьми. Ти – мій ворог, якщо ворог не здається, його знищують. Якщо ти не з нашої братви – ти не наш. Я – тобі, ти – мені тощо. А ненависть породжує ненависть, нетерпимість. Ви подивіться, як південь України бореться з українською мовою, нашою історією, насаджуючи нам російську феню, пам’ятники нашим ворогам. Це люди без пам’яті. А звідки у них візьметься пам''ять, патріотизм, якщо навіть Ющенко, який вдавав із себе патріота не потурбувався про дитячі бібліотеки для Донбасу, Криму і південних областей? Я звертався до Фону його Катерини з листом про забезпечення книжками бібліотек, то ця заморська пані навіть відповіді письменнику не дала, вважаючи себе за велике цабе. Зате там, де її показували по телевізору, вона щедро розкидалася подарунками. Яка совість, така й честь. Пенсіонер, професор з Америки дарує дітям книжки, а ті, хто мав би опікатися ними, дарують облизні. Краще бути сиротами, ніж з такими батьками нації.
Така байдужість до майбутнього держави породжує аморальну літературу. Спробуйте звернутися до видавця з пропозицією видати порядну книжку. «Ні!» – почуєте у відповідь. Їм, бачте, потрібні заробітки. А решта – хоч трава не рости. Вже два роки міністерство культури і туризму не закуповує для бібліотек літературу, бо вже не один президент заявляв: я сам книжок не читав і діти обійдуться. Тим більше без української книжки.
Так ось ці видавництва просто так і кажуть: нам потрібна фантастика, фентезі і детективи. Гумор та інші речі поза законом. Ось чому сьогодні так звану літературну книжку творять не професіонали, а будь-хто – аби знав грамоту у межах початкової школи.
Зрозуміло, що наші видавці орієнтуються на найгірші зразки книг інших країн, з яких тече зло, ненависть, кров, аморальність, порнуха-чорнуха. А гарні перекладні книжки видаються обмаль, бо за них треба платити. Чи не найбільше їх видає львівське Видавництво старого Лева.
Не так давно я придбав книжку «356 історій на ніч» видавництва Країна мрій. Читаю, і боюся, що вона колись закінчиться. Це маленькі оповідання, перекладені з французької. Здається якогось бельгійського видавництва (важко з даних визначити країну). Я прочитав до сотні оповідок, але жодної не зустрів злої, агресивної, аморальної. Всі вони наповнені добром. Читаєш, і сам стаєш добрішим. Адже правду кажуть, добро породжує добро. Не подумайте, що я закликаю писати і читати ідеальну література. Боротьба добра і зла завжди була і буде. Але це має бути показано з позиції добра.
І я колись був під впливом радянської літератури, бо іншої ми не бачили. Однак підсвідомо відчував, що це не та література, яка потрібна дітям. Тому і повість про барона Мюнхгаузена і останні оповідання стали моїм орієнтиром на шляху до добра.
Взагалі, справжній письменник – це добрий чарівник. Навіть у часи комуністичного фашизму у нас були майстри слова, які творили якісну літературу, яка досі не застаріла. Але її, на жаль, не помічають видавці. Серед цих майстрів: Григір Тютюнник, Василь Симоненко, Віктор Близнець, Микола Вінграновський, Василь Сухомлинський, Наталя Забіла, Володимир Лучук.
Долучити Нестайка до цієї когорти не маю морального права. Оскільки це не література, а розважальне чтиво для невибагливих людей.
На жаль, потреба у дитячій літературі за останні роки впала до найнижчої позначки. А це не стимулює авторів до творчості. А видавців до видання нових книг. Так зване національне видавництво «Веселка» (вотчина Я. Гояна). Яке мало б підтримувати молоду дитячу літературу перетворилося на видавництво повторного друку книжок, за що й було удостоєне звання «національного»! Все це люди – патріоти своєї кишені.
Прошу своїх читачів звертатися з іншими запитаннями. Адже виховання дітей наша спільна справа. Тим більше у часи Руїни, коли втрачаємо свою державу з допомого все тих же злих сил, виплоджених комуно-імперською ідеологією.

Пане Ігоре!
У мене підростають двоє діток. Вони починають відкривати світ книжок. Досі я не знала, якою є дитяча література на прилавках лотків і магазинів. Мені порадили починати з найкращої літератури. Наприклад, з творів В.Нестайка. Я придбала ці книжки і ми почали їх читати. І я зрозуміла, що в них більше Піару, ніж літератури. В них герої живуть заради якихось розваг, стосунки між дітьми побудовані на обмані, невихованості, злості, примітивному гуморі Така собі література ні про що. Я не помітила, щоб автор вчив дітей добру – головне будь-якими засобами підкорити собі подібного, розсмішити з допомогою лоскоту. Мораллю навіть не пахне. Знайомі сказали, що ці книги написані в радянські часи, зараз їх трохи почистили. Але дух неповаги до дитини так і залишився. Скажіть, що робиться з дитячою літературою?

Вельмишановний пане Романе!

Звертаюся до Вас зі щирою подякою від імені читачів і колективу Центральної дитячої бібліотеки ім.О.С.Пушкіна "Книжчин дім" м. Краматорська Донецької області.

Ми вдячні Вам за надану фінансову допомогу, завдяки якій наша книгозбірня поповнилася на 109 прим. дитячих книжок чудового українського письменника Ігоря Січовика. Для нас це стало великою та радісною подією, бо на жаль, через відсутність державної системи фінансування та комплектування бібліотечних фондів, ми не можемо придбати достатньої кількості книг, навіть тих, що включені до шкільних програм. До того ж у нас, на сході України, не завжди можна знайти в магазинах потрібну українську книжку. Своїми силами ми намагаємося вирішити цю проблему: залучаємо спонсорів, проводимо акції "Подаруй дитині книгу" тощо. Але цього недостатньо для повного задоволення потреб наших читачів.
Декілька слів про нас.
Наша бібліотека являється інформаційним і центром дозвілля для більш ніж 7000 читачів - дітей, вчителів, вихователів та батьків. Працівники бібліотеки проводять велику культурно-просвітницьку роботу. Пріоритетними напрямками діяльності "Книжкового дому" є популяризація літератури про національне відродження України, відновлення історичної пам''''яті, виховання національної свідомості шляхом піднесення української дитячої книги.
У бібліотеці працює Інтернет-центр, відкритий у 2003 р., завдяки гранту від Посольства США в Україні, власними силами створено веб-сайт, єдиний серед дитячих бібліотек Донбасу (http://book-house.org/). До речі, на сайті, у розділі "Новини" ми розмістили свою подяку Вам та п. Ігореві Січовику (Див. заголовок "Чудова новина"). Свій сайт ми зробили україномовним, не дивлячись на те, що у нас, на сході України, переважна більшість людей спілкується російською мовою, бо віримо, що все зміниться! Це додає нам наснаги та впевненості, що ми робимо потрібну справу.
Завдяки п. Січовику ми дізналися, що Ви опікуєтеся проблемами відродження українського народу, його духовності, часто допомагаєте співвітчизникам у вирішенні різних проблем. Ваші оповіді "Моє дитинство на планеті Ді-Пі", "Як це було..." та спогади про проголошення нашої Незалежності "Коли воскресла Україна" дуже вразили і знайшли відгук у серці кожного з нас. Прикро, але вже історично склалося, та ще й досі є так, що "нашого українського цвіту - по всьому світу"... Тим приємніше усвідомлювати, що українці допомагають одне одному навіть на відстані.
Ми вдячні Вам за те, що сонячні дитячі книги та щире слово Ігоря Січовика будуть навчати дітей українській мові та пробуджувати у них почуття гордості за свою країну. Нехай і надалі Ваша самовіддана допомога буде спрямована на розвиток патріотизму, української духовності та культури. Зичимо Вам міцного здоров’я, сімейного затишку, добробуту, Божого благословення і постійних успіхів на радість України!

До мене звернулися бібліотекарі з півдня України з проханням допомогти їм поповнити їхні полиці моїми книжками. На жаль, я особисто не можу їм допомогти, оскільки отримую пенсію у сумі еквівалентну 77 доларам при трудовому стажі 45 років. Але я звернувся до спонсорів і меценатів з листом (він вміщений на головній сторінці сайту). За кілька років не відгукнулася жодна людина. Я розумію, простим людям не по кишені, але ж у світі є й такі, хто має можливість допомогти маленьким читачам зрусифікованих областей. Швидше за все наші багатії віддадуть кошти на підтримку концертів за участю одіозних сердечок, пугачових і киркорових, але не для потреб українців.
Хочу вибачитися перед бібліотекарями півдня України за свою наївну віру в українських патріотів.
Автор – Ігор Січовик.

Шановний пане Ігоре Січовику!

Знайшовши на сторінці "Весела абетка" інтернет-сайту "Українське життя в Севастополі" Ваші скоромовки-спотиканки, поспішаю висловити моє приємне враження від них і високу оцінку. Дякую за цей талановитий і світлоносний доробок, що безперечно дає радісніший матеріал, зокрема для вправ з техніки мовлення у акторів, у порівнянні зі скоромовками дещо пригніченого змісту (про "смішних" попів, горе та бідність), який можна знайти в старих підручниках зі сценмови.
Якщо Ви дозволите, то я запропонував би Ваші скоромовки своїм акторам і студійцям для тренування мовної техніки.

З повагою і вдячністю
Віталій Корніяка, режисер