Киця Муркиця побачила на вулиці Півника, який продавав вату.

“Я давно шукаю вату!” – зраділа киця Муркиця і купила у Півника кілька клубків білосніжної вати.

Повернулася додому, а кошенята наввипередки запитують:

– Мамо! Що ти нам купила?

– Вату, – відповіла киця Муркиця.

– А навіщо вона нам здалася?

– Зараз, дітки, я піду  до крамниці за овочами і фруктами, а ви тим часом поміняйте в подушках і перинах стару вату на нову.

Повернулася киця Муркиця з крамниці і запитує діток:

– Ви все так зробили, як я просила?

– Ні, мамо, – і діти схилили голови.

– А де ж поділася вата?

– Ми її… з’їли…

– Навіщо? – здивувалася мама.

– Бо вона дуже солодка.